Читач у живописі

У відомій праці західнонімецького книгознавця З.Тауберта «Бібліополе» зібрано більше 570 пам’ятників мистецтва про книгу і читання від античності до новітнього часу. Це твори Ботічеллі, Джорджоне, Тіціана, Рафаеля, Веласкеса, Рембранда, Рубенса, Коро і багатьох інших видатних художників 15 – 18 століть. Це улюблена тема імпресіоністів у 19 столітті - Ренуара, Моне, Мане, Тулуз Лотрека, Ван Гога, Берти Морізо.

Сандро Боттічеллі - Мадонна з книгою

 Як широко поширилася книга по всьому світу і у нас показують твори класичної епохи: Кіпренського, Тропініна, Рєпіна, Крамського, Врубеля, Сєрова, Ге, Ярошенка. І художників минулого 20 століття Нестерова, Грабаря, Ульянова, Дейнеки, Яблонської.

Зображення перших книг і читачів з’являються на іконах. Це святі, в руках у них Священне писання. Потім на портретах середньовічних вельмож. Книги дуже коштовні і вказують не тільки на багатство, а й на причетність їх читача до інтелектуальної еліти свого часу.

Картина великого Сандро Боттічеллі «Мадонна з книгою» (1480-і) повна символічних образів. Іноді її ще називають «Мадонною, яка навчає Немовля Христа». Книга на столі називається «Часослов Марії», символ церковної мудрості того часу. Терновий вінок на зап’ясті немовляти і цвяхи в його лівій руці свідчать про майбутні страждання, якими Він спокутує гріхи людства. Правою рукою Він благословляє книгу і ніжно торкається своєї Матері, захоплено дивлячись на неї. Мадонна занурена в тиху печаль. Малюнок на її накидці у вигляді перевернутих язиків полум’я виступає символом майбутніх страждань і смерті на Хресті її Сина – Спасителя. Плоди у вазі вказують на відкрите Христом для людей Царство Боже.

Портрет Лукреції Панчатіки італійського художника епохи Відродження Аньоло Бронзіно (1503 – 1572) відноситься до найпрекрасніших жіночих образів у світовому живописі. Портрет створювався як парний до портрету чоловіка Лукреції, посла флорентійського герцога при французькому дворі, Бартоломео Панчатіки. У Парижі  подружжя потрапило під вплив гугенотів. Після повернення на батьківщину їх таємно передали суду інквізиції. І тільки втручання герцога Козімо Медічі, який високо цінував розум свого підданого, врятувало їх. Саме до цього періоду відноситься створення шедевру. Лукреція тримає на колінах розкриту книгу. Бронзіно часто зображував з книгою тих, у кого хотів підкреслити розум і благородство душі.

Аньоло Бронзіно - Портрет Лукреції Панчатіки

В італійському мистецтві епохи Відродження виділяється незвичний для свого часу художник, постановник святкових вистав, представник маньєризму в живописі Джузеппе Арчімбольдо (1527 – 1593). Ця людина була наділена невичерпною фантазією і багатою ерудицією. Вражають своєю оригінальністю, неповторністю, а часто і портретною схожістю його картини складені з плодів, квітів, риб, перлин, музичних інструментів, книг і т.п. Перед нами його «Бібліотекар». Забутий на протязі століть художник був у 20 столітті проголошений предтечею сюрреалізму. Його картина «Бібліотекар» названа «тріумфом абстрактного мистецтва у 16 столітті».

Джузеппе Арчімбольдо - Бібліотекар

Клода Моне - На лузі

Протягом наступних століть розвивалася світська література, книга ставала доступнішою, змінювався вигляд читача. У творах 19 століття книга з’являється все частіше. З нею можна побачити і світську даму, і аристократа, і міщанина, і простого селянина. У імпресіоністів чимало сюжетів про читача і книгу. Улюбленою їх темою було читання на природі. У Клода Моне – його картини «На лузі», «В лісах Живерні», «Читець», «Сім’я художника в саду», У Анрі Тулуз-Лотрека – «Дезіре Діо», у Гюстава Кейботта – «Апельсинове дерево. У Огюста Ренуара читання виступає як частина сімейного життя. На його картинах читають під час сніданку, читають одну книгу на двох і особливо багато чарівності випромінюють діти: «Сніданок у Берневале», «Дівчата за читанням», «Дівчина, що читає», «Читаюча жінка».

У нашій країні у 19 столітті книга і читання починають відігравати важливу роль у суспільстві. Розвивається портретний живопис і в усьому різноманітті відображає цю тему. Видатний український художник, учень Крамського, Микола Ярошенко (1846 – 1898) бачив завдання портретиста перш за все в тому, щоб пізнати психологію людини. Про це дружина художника говорила: «Він не міг писати осіб, які ніякого духовного інтересу не представляли». Він написав близько ста портретів. Його приваблювали люди інтелектуальної праці: прогресивні письменники, вчені, художники, актори, представники сучасності, писати яких Ярошенко вважав своїм громадянським обов’язком. Киянам знайома його картина «Курсистка», яка знаходиться в колекції музею «Київська картинна галерея». Картина вперше була представлена на XI Пересувній виставці у 1883 році. Деякі дослідники вважали картину «поетичним символом молодої країни». Багата колекція картин художника, нашого співвітчизника, полтавчанина, була подарована Полтавському художньому музею і прибула в рідне місто у 1917 році, де її можна побачити і сьогодні. Вона включає 100 живописних творів та 23 робочих альбоми художника, а також значну кількість картин друзів і колег по Товариству пересувних художніх виставок, розумом якого   називали Крамського, а Ярошенка – його совістю.

Микола Ярошенко – Курсистка

Тему книги можна побачити на картинах видатної української художниці Тетяни Яблонської (1917 – 2005). Про неї і її знамениту картину «Хліб» можна прочитати на нашому сайті, повернувшись до березня 2020 року. У цьому матеріалі пропонуємо подивитись дві картини, написані в один рік, у 1954, і з одним персонажем - картини «Ранок» і «Вдома за книгою». Яблонська зобразила на картинах свою старшу дочку Олену у віці 13 років. Дія на обох картинах відбувається у родинній квартирі художниці у центрі Києва. Картина «Ранок» стала відомою всім мешканцям країни,  кожному школяреві, так як була надрукована у підручнику «Рідна мова» і у журналі «Огонек». Картинку вирізали з журналу і вішали на стіну. Перед глядачем виникає світ повсякденного приватного життя. У зображенні дівчинки багато душевності, дитячої безпосередності. Існує історія з продовженням. Репродукція картини висіла і в одного хлопчика у Казахстані, Арсена Бейсембінова. Підліток буквально закохався у дівчину з малюнка. Закінчивши школу, поїхав до Москви і вступив до Строгановського училища. Там зав’язався роман з однокурсницею.  Арсен умовив її поїхати на канікули в гості в Алма-Ату. Дома у нього однокурсниця побачила на стіні маленьку репродукцію і зізналася, що це вона, дівчинка з картини. Вона теж поступила до Строгановського училища, тому що не хотіла, щоб у рідному Києві її підозрювали у вступі до художнього інституту по знайомству чи, як тоді це називалось, по блату. І Арсен одружився з дівчиною, у яку був закоханий з дитинства. Олена стала Бейсембіновою, переїхала до чоловіка в Алма-Ату. Працювала мультиплікатором, займалась гобеленами. У них народився син, який теж став художником, є онуки і правнуки. Династія нашої легендарної художниці Тетяни Нилівни Яблонської продовжується.

Тетяна Яблонська - Вдома за книгою

Тетяна Яблонська – Ранок

Яскравий приклад того, як мистецтво зв’язує зовсім різних людей узами любові, дружби, співробітництва, сімейними узами. Незважаючи на те, що ми живемо у час високих технологій, різних хитромудрих гаджетів, найкращим джерелом знань і натхнення залишаться книги і мистецтво.