28 черв. 2026 р.
Диня відноситься до сім ейства «гарбузові», до роду «огірок» і відділу «квіткові».
Батьківщина дині – Середня і Мала Азія.
У Європу й в Америку, диня була завезена в Середньовіччі, до України в 15-16 столітті (була завезена з Середньої Азії).
Щорічно в Туркменістані відзначається – День туркменської дині.
Диня добре втамовує спрагу.
У дині містяться вітаміни А, Р, С, каротин, фолієва і аскорбінова кислота, жири, солі заліза, калій, натрій, клітковина і цукор.
З насіння дині отримують масло дині.
Деякі види динь вирощують через їх приємний аромат.
До складу японського лікеру «Мідорі» входить шкірка мускусної дині.
Диня змієподібна за формою нагадує огірок, а не диню, і тому на англійському її називають вірменським огірком (armenian кукумбер).
У Японії вирощують квадратні дині (там і є квадратні кавуни, вони дорожче звичайних динь і кавунів).
У Японії, диня дарується як дорогий подарунок.
Диня 92 % складається з води.
Диню їдять не тільки у свіжому вигляді, але й засушеному вигляді (сушать дині в Узбекистані).
Диня має тонізуючу дію.
Диня очищає шлунково -кишковий тракт і сечовидільну систему. Вона допомагає виводити жовч і холестерин з організму.
Вона також добре очищає пори шкіри.
М’якоть дині заспокоює нервову систему і тому вона застосовується для людей, які хворіють депресивними розладами.
При недокрів’ї та виснаженні, в медицині рекомендують вживати диню.
Великий лікар Авіценна лікував своїх хворих від застуди та подагри – шкірками і насіннячками дині.
25% динь вирощують в Китаї. Вона виробляє більше 8000000 тонн динь щороку.