2 жовт. 2026 р.
Каву люблять пити. Її аромат люблять нюхати. А сьогодні пропонуємо тобі про каву послухати — це теж корисно. Вмощуйся зручненько. Починаємо…
Кава, Coffea тунгуською, — рід вічнозелених дерев або іноді чагарників родини Маренових. Росте у тропіках. Не в тропіках теж росте, але почувається кепсько, тому плодів майже не приносить. Виростає на п’ять метрів у висоту, ймовірно, щоб дотягуватися до найвищих жирафів. Зацвітає через 3-4 роки після посадки, ніби випробовуючи терпіння тих, хто насмілився посадити насіння в землю замість того, щоб з’їсти або зварити його. Квіти невеликі, білі, і приємно пахнуть на весь район, приваблюючи комах. Цвітуть два дні і утворюють ягідки (а ти думав — одразу зерна?), самі знаєте якого розміру. Визрівають кавові ягоди, вкриті чимось типу пергаменту, через 8-9 місяців, як справжні діти. Збираються вони або вручну, або кущ боляче б’ють, щоб він покаявся і сам віддав усе, що наростив, а після цього плоди збирають із землі.
Походження кавоманії досі залишається не до кінця вивченим. Згідно з однією легендою, ефіопський пастух на ім’я Калдім, який жив у IX столітті, ганяв кіз туди-сюди по схилах гір, де зустрічалися чагарники дикої неприборканої кави. Калдім став помічати, що кози, які їли листя цієї рослини, починали активізуватися — бігати, стрибати і голосно виражатися італійською, постійно жестикулюючи. Він розповів про такий феномен настоятелю місцевого монастиря. Той ризикнув спробувати плодів дерева, і сказав: «Mio Dio, questi frutti sono così rinvigorenti! Li darò ai miei monaci del rione in modo che non si addormentino durante il servizio! (Боже мій, ці плоди так бадьорять! Я даватиму їх своїм підопічним ченцям, щоб вони не засинали під час служби!)”. Калдім не знав італійської, тож нічого не зрозумів і продовжив пасти кіз, а з кави почали робити відвари. Напій поширився спочатку Ефіопією, а потім і по всьому світу.
Згідно з іншою легендою (теж ефіопською), кава була відкрита єменським шейхом Абд-аль-Кадиром у XVI столітті. Він, мабуть, надихнувшись історією Шень-нуна, вирішив блукати світом у пошуках лікарських трав і випадково натрапив на каву. Бадьорячих властивостей він за нею не помітив, ймовірно був під дією чогось сильнішого, і записав каву у себе в книжечці як рослина, що допомагає від головного болю та при проблемах зі шлунком.
обвисле листя на кавовому дереві
Судячи з наявності аж двох ефіопських легенд та жодної неефіопської, батьківщиною кави можна вважати Ефіопію. Там досі ростуть дикі чагарники кавових дерев, до яких іноді підходять люди, щоб зібрати плоди. У XVII столітті кава потрапила до Європи і понеслося: заборони, дозволи, знову заборони і знову дозволи, як це завжди буває з психоактивними лікарськими рослинами. У наших краях кава опинилася проти своєї волі через Росію завдяки Петру I, де і напій, і Петра зустріли як щось вороже з гріховної нескрепної Європи. У Совєтському Созі кава була дефіцитом, тому її для совєтських людей придумали робити з чого попало: З цикорію, з насіння груші, з ячменю, баобабу, жолудів, загалом, з чого завгодно, крім кави.
https://zvidusil.in.ua/cikavynky-pro-kavu/