< Назад Кулінарія в епоху Відродження 30 квіт. 2020 р. В епоху Відродження кулінарію в Італії було піднесено до рангу мистецтва. Поштовхом до розвитку міської флорентійської кухні давали ті ж причини, які заклали фундамент епохи Відродження, коли Флоренція стала економічно і культурно могутньою. Бартоломео Саккі (Платина), флорентієць, бібліотекар Ватикану, у 1470 році склав першу надруковану кулінарну книгу під назвою "Про істинні задоволення і благополуччя" (Де Honesta Vоluptate et Valetudine). Про її популярність говорить те, що вона витримала шість видань протягом трьох десятиліть. Події призначення Бартоломео Саккі першим бібліотекарем Ватиканської апостольської бібліотеки присвячена фреска італійського художника Мелоццо да Форлі, якому було доручено розпис бібліотеки. Флорентійські купці витрачали великі суми на заснування шкіл кулінарного мистецтва. Одним з найвідоміших, так би мовити, кулінарних послів Італії в шістнадцятому столітті була Катерина Медичі, яка залишила рідну Флоренцію, щоб стати королевою Франції, одружившись з французьким королем Генріхом II. Вона привезла з собою італійського шеф-кухара. До цього французької кухні не існувало. Їй приписують введення вишуканої кухні серед французів, у якій використовувалась велика кількість італійських інгредієнтів, таких як салат, артишоки, трюфелі і заморожені десерти. Слід зазначити, що звичайні люди їли зовсім інакше, ніж багаті, в основному місцеві бобові і злаки, декілька овочів або кормову зелень і трави. Напрямок у кулінарії модний зараз по всьому світі - вегетаріанство та веганство. Як змінюються смаки! Цікаво відмітити, що У XIY столітті влада Флоренції мала застосувати заходи до продовольчих витрат багатіїв. Місто, населене здебільшого бідними людьми і ремісниками, пережило сильні соціальні заворушення у XIII столітті. Однією з причин зіткнень стала показна розкіш з боку багатих родин у вигляді казково дорогих банкетів з шаленими витратами їжі на очах простолюдинів, яким були доступні тільки тарілка простої юшки після важкого дня. Міська влада розробила правила, які ввели помірність на все, що вважалося надмірною і марною розкішшю в їжі. В основному, цей закон стосувався громадського харчування і спеціальних банкетів, весілля в тому числі. Тим, хто приймав поважних гостей, необхідно було отримати спеціальний дозвіл на надлишок продуктів і дати клятву точності виконання. Порушників чекали штраф і позбавлення волі не тільки для господаря будинку, але і для кухарів, і обслуговуючого персоналу. Готовий Закон для товстосумів нашого часу! Це вже пізніше, разом з золотою епохою правління Медичі, в місто повернулася гастрономічна розкіш, а якийсь час навіть багаті громадяни повинні були стримувати кулінарний запал своїх кухарів. Однак цей факт зіграв свою роль: кухарі почали творчо підходити до приготування страв, щоб подолати примусове обмеження. Приміщення, в яких накривались столи з пригощанням для гостей (наприклад, територія внутрішнього двору), повинні були підкреслити матеріальне становище господаря будинку і рівень його могутності, які викликали б у суперників почуття заздрощів і примусової покори. Стіни прикрашалися фресками, дорогими тканинами, гобеленами і шпалерами. Восени вивішувались в’язки фруктів і винограду не тільки на стінах, а й на стелі. Незважаючи на всі обмеження, гості голодними з-за столу не виходили. Достаток смаженого м'яса викликав проблеми з травленням. Тому в їдальні пропонувались різні трав’яні настої, які допомагали впоратися з важкістю в шлунку. Деякі з страв тієї епохи дійшли до теперішнього часу без згадки про титули людей, у палацах яких вони готувались. Головне в тому, що їх рецептура і традиція приготування стала власністю всіх, як і твори мистецтва майстрів епохи Відродження, які були замовлені флорентійськими багатіями для підтвердження власної величі. Пропонуємо рецепт легендарного «Флорентійського стейку» Своєрідний аромат м'ясу надає розмарин. Особливістю флорентійського стейка є те, що він готується майже без спецій і з особливим обсмаженням. Традиційно, цей італійський стейк подається з бобами і червоним вином. М’ясо має бути найсвіжішим, оскільки особливість цього стейку в тому, що всередині він залишається не до кінця просмаженим. Інгредієнти: 2 кг м'яса з кісткою (кілька штук товщиною 5 см) трохи оливкової олії Сіль крупна і мелений чорний перець за смаком 2 гілочки розмарину 2 лимона для сервіровки Приготування Підготуйте вугілля на мангалі. Вугілля для смаження повинно бути червоно-гарячим. Обсмажте з кожного боку до коричневого кольору протягом 5 хвилин (перевертати тільки один раз, змазувати зрідка оливковою олією). В результаті, Ви одержите справжній флорентійський стейк: зовні - засмажений, навіть трохи обвуглений, а всередині м’ясо повинно залишатися ніжним і соковитим. Змастіть олією, перцем і сіллю за смаком. Подавати з розмарином та лимонними скибками. Попередній допис Наступний допис

< Назад В Україні відновлюють виробництво улюбленого напою київських князів 27 трав. 2023 р. Напої на основі натурального меду є найдавнішими на землі, їх виготовляли ще з часів шумерської цивілізації. В Київській Русі, як свідчать літописи, медовуха була популярним напоєм, князі пригощали гостей «медом-пивом». В Україні відроджуються давні традиції медоваріння та розвивається виробництво автентичного медового напою. За сприяння Міністерства аграрної політики та продовольства з 2018 року малим виробникам виноробної продукції було скасовано 140 дозвільних документів та ліцензію, яка коштувала 500 тисяч гривень та встановлено акциз встановлено акциз - 1 коп. а з 1 січня 2022 року відмінено й акцизне маркування. Тобто виробники не витрачають додаткові кошти й ресурси на виготовлення акцизних марок та нанесення їх на пляшку з продукцією. Єдина умова для виробника – мати пасіку та виготовляти напої із власної сировини. Такі кроки дали серйозний стимул для розвитку малих підприємств. Одне з таких успішно працює на Київщині. Першу в Україні промислову медоварню «Медовий спас» відвідав Директор Департаменту аграрного розвитку Мінагрополітики Ігор Віштак. Підприємство поєднало давні традиції медоваріння та сучасні технології, завдяки яким можна робити сік навіть із таких щільних ягід як жимолость і терен. Зокрема тут виготовляють напій «Сікера», який вважають найдревнішим на землі. Він виготовляється з натурального меду, соків ягід і фруктів прямого віджиму без додавання цукру й спирту, будь-яких барвників. «Промислове медоваріння – це лише відновлення прадавніх українських традицій, культури споживання, а й розвиток малого підприємництва, створення робочих місць, розвиток громад та наповнення бюджету», - зазначив Ігор Віштак. Він додав, що ця галузь має оптимістичні перспективи. https://minagro.gov.ua/news/v-ukrayini-vidnovlyuyut-virobnictvo-ulyublenogo-napoyu-kiyivskih-knyaziv Попередній допис Наступний допис

Назад Бібліотека вісника виноробства. Дегустація вина. Сторінки Попередня Наступна

< Назад Біопластик з помідорів: вчені створили неймовірний матеріал, який не буде шкодити довкіллю. 25 січ. 2023 р. Вже впродовж багатьох років науковці шукають альтернативні шляхи створення пластику. Це має допомогти людству турбуватися про стан екології, зазначає agro.24tv.ua Унікальний біопластик Іспанські вчені презентували дивовижне відкриття. Дослідникам з Інституту субтропічного та середземноморського садівництва в Малазі вдалося зробити біопластик зі шкірки томатів. Новий біопластик розкладається у морській воді лише за місяць. Для порівняння, звичайному пластику для цього треба як мінімум 450 років. Вчені використовують шкірку помідорів промислового виробництва, з яких роблять кетчуп та сальсу. Таким чином новий матеріал вирішує не лише проблему екології, а й поводження з промисловими харчовими відходами. Налагоджувати масове виробництво "помідорного" пластику наразі рано. Науковці хочуть зробити технології простішою та дешевшою, щоб його могло дозволити собі будь-яке підприємство у світі. Попередній допис Наступний допис

< Назад Цікаві факти про полуницю 7 лип. 2024 р. Полуниця – це не лише про смак, аромат та вітаміни. Полуниця про літній настрій та щедрість літнього сезону. Полуниця – це фрукт, який росте на низинних рослинах і є частиною родини розових. Слово «полуниця» походить від давньоанглійського слова «streawberige», що означає «плід сипучої рослини». Це пояснюється тим, що рослини часто використовували для покриття землі як різновиду природної мульчі. Полуниці багаті вітаміном С і антиоксидантами, які можуть допомогти підтримати імунну функцію і зменшити запалення в організмі. Крім вітаміну С і антиоксидантів, полуниця також містить фолієву кислоту, калій і клітковину. Насіння на зовнішній стороні полуниці (маленькі шишки) насправді називаються «сім’янки», і кожне з них містить одну насінинку. Полуницю вперше почали вирощувати в Стародавньому Римі в лікувальних цілях, але згодом вона стала популярною як харчовий продукт у 16 столітті. Існує багато різних сортів полуниці з різними розмірами, кольорами та смаками. Полуницю слід зберігати в холодильнику і ретельно промити холодною водою перед вживанням, щоб видалити всі бактерії або сліди грунту, бажано, для цього робити замочування, хоч нетривале. Полуниця відома своїм серцеподібним виглядом і яскраво-червоним кольором, що робить її популярним символом любові та прихильності. Можливо, за це її вважають афродізіаком? Одна чашка свіжої полуниці (100 г) містить лише 41 калорію, що робить її низькокалорійним варіантом перекусу. Найбільша полуниця, коли-небудь зареєстрована, важила понад 227 грамів! Якщо ви шукаєте екологічний варіант, коли справа доходить до покупки полуниці, шукайте органічні або місцеві варіанти. Традиційно вирощувана полуниця потребує великої кількості пестицидів через її врзаливість від шкідників. Полуниця – це смачний фрукт, який може принести багато користі для здоров’я, якщо споживати його як частину збалансованої дієти. Незалежно від того, вживаються полунички окремо чи як частина рецепту, вони додають кольору та смаку багатьом стравам, водночас маючи відносно низьку калорійність. Полуницю можна використовувати в різноманітних стравах, включаючи варення, тістечка, пироги, салати та смузі. https://daytoday.ua/tsikavi-fakty-pro-polunytsiu/ Попередній допис Наступний допис

< Назад Насіння ацтеків лікує все — від гіпертонії до раку. Дослідження 7 січ. 2024 р. Cеквенування геному насіння чіа розкрило його потенціал як стійкої до клімату культури та лікувального засобу від кількох хронічних розладів. Про це говорять науковці з Університету штату Орегон, які продовжують дослідження можливостей суперфуду. Глобальний попит на другорядні культури, такі як чіа, просо та ямс, уже зараз починає зростати. Вони набувають все більшого значення, адже окрім харчової цінності несуть можливість вирощування на невеликих площах, непридатних для традиційних зернових культур. НАСІННЯ ЧІА МІСТИТЬ БАГАТО КЛІТКОВИНИ ТА КОРИСНІ ЖИРИ ТА БІЛКИ Його досипають у смузі чи йогурт, додають у вівсянку, млинці та батончики гранола. Це дає більше, ніж просто смак та поживність. Дослідження, опубліковане в Frontiers in Plant Science, говорить, що чіа може лікувати все – від високого кров’яного тиску до раку. Вчені знайшли 29 генів, які беруть участь у біосинтезі поліненасичених жирних кислот, і 93 гени, які сприяють гелеутворенню насіння чіа. Крім того, вони знайшли 2707 високоекспресованих генів, які можуть генерувати невеликі біоактивні пептиди, отримані з білків. Коли білок насіння перетравлюється в кишковому тракті, ці маленькі біопептиди засвоюються організмом і дають необхідні елементи для полегшення хронічних симптомів діабету 2 типу та гіпертонії. Поліненасичені жирні кислоти покращують здоров’я серцево-судинної системи та рівень холестерину, а також мають протиракові властивості. Високий вміст клітковини допомагає стабілізувати рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет 2 типу та полегшує симптоми захворювань шлунково-кишкового тракту. Білок у насінні чіа має антиоксидантні, протизапальні та антимікробні властивості та може допомогти в лікуванні високого кров’яного тиску. Крім того, говорять вчені, генетичні маркери чіа можна використовувати для виведення сортів із покращеними властивостями, що принесе ще більшу користь здоров’ю людини. Нагадаємо, чіа є важливим елементом рослинного меню для тих, хто відмовився від м’яса https://newfood.media/2024/01/03/nasinnia-atstekiv-likuie-vse-vid-hipertonii-do-raku-doslidzhennia/ Попередній допис Наступний допис

< Назад В Україні очікують найважчий сезон бурякопереробки 2 вер. 2022 р. Сезон бурякопереробки для сільгоспвиробників був на порядок кращий, ніж для підприємства, адже якщо ти виростив гарний врожай, то з кожного гектара цукрового буряка минулоріч можна було отримати 2-3 тисячі доларів чистого прибутку. Про це розповів заступник директора Гнідавського цукрового заводу Олександр Нікішин, пише agronews.ua. «Буряк гарна культура, просто його відвикли вирощувати, але рентабельність для господарств є велика, вона не може навіть порівнюватися з зерновими. Цьогоріч ситуація буде іншою, адже ми вже бачимо, що валютний курс і ціна цукру будуть не співпадати і на це вливає багато чинників, а найбільше ціна на енергоносії, тому цьогоріч сезон бурякопереробки буде мабуть найважчим», – зауважив Олександр Нікішин Попередній допис Наступний допис

< Назад У Німеччині розробляють інноваційний молочний білок 26 квіт. 2021 р. Берлінська інноваційна компанія Formo (раніше – LegenDairy) до 2023 року обіцяє вивести на ринок молочний білок, який виготовляється без використання коров’ячого молока. Про це повідомляє newfood, пише agronews.ua. Замість корів Formo використовує мікроорганізми, кодовані послідовностями ДНК молочного білка. Ці клітини вирощують у ферментері, поки не буде отримано достатньо білка для «збору врожаю». Далі молочні білки поєднуються з рослинними жирами та вуглеводами, створюючи основу для подальшого виробництва сиру. Із суміші інгредієнтів Formo виготовляє ніжні сири за “ремісничими традиціями”. Для коагуляції продукту від «молока» до сиру використовують також ферменти та тепло. Отриманий продукт відразу пакують як свіжий сир. Також його можна лишити на дозрівання, аби сир став більш ароматним. «В даний час ми зосереджуємося на невеликому асортименті високоякісних європейських сирів — від свіжих, таких як рікотта, до витриманих та дозрілих. Завдяки інноваційним процесам ми зможемо створювати сири, які неможливо відрізнити від оригінальних», — говорить доктор Брітта Вінтерберг, співзасновник та CSO компанії. Раффель Вольгензінгер, інший співзасновник та виконавчий директор, розповідає, що після перших прототипів настав час перейти до створення захищеного бренду. Тому компанія змінила свою назву з LegenDairy на Formo. Formo означає з латинської «формую». «Новий бренд передає наше бачення та цінності: зміна системи харчування завдяки смачним продуктам без тварин», — пояснив він. Попередній допис Наступний допис

< Назад Пивна традиція українців: історія хмільного напою 30 лип. 2023 р. Про те, що пиво варили давні єгиптяни і шумери ще тисяч п’ять років тому – знаємо. Але що нам Африка й Азія, якщо й на нашій, тепер українській землі пиво – напій не менш древній та знаний. Про те, що пиво варили давні єгиптяни і шумери ще тисяч п’ять років тому – знаємо. Але що нам Африка й Азія, якщо й на нашій, тепер українській землі пиво – напій не менш древній та знаний. Зокрема, трипільці, які жили у ті ж часи, що й шумери, полюбляли та готували пиво, адже були зерновою цивілізацією. Про все це нам розповіли фахівці-археологи. А згодом ми почали отримувати й письмові свідчення. Русь Київська, X-XIV століття З угоди князя Володимира Великого із народом булгар 985 року літописець наводить і такі слова: Не буде між нами миру, коли камінь стане плавати, а хміль тонути. Тобто, властивості хмелю вже були добре відомі. Саме слов'яни вперше стали вживати хміль у пивоварінні. Адже він надавав пиву приємний легкий смак і аромат, а також сприяв тривалішому зберіганню напою. У Німеччині, до слова, хміль почали додавати приблизно в XII столітті, в Нідерландах – у XI, в Англії – в ХV. Вже за часів Великого князя Київського Ярослава Мудрого пивоваріння було давно звичним процесом, а пиво – одним із улюблених напоїв. Кажуть про це і археологи, адже відбитки ячменю і сліди знарядь пивоварного фаху виявили під час розкопок. Кажуть про це і писемні джерела. У головній пам'ятці часу– "Руській правді", збірнику давньоруського права XI-XII століть – міститься перша згадка про пивоваріння на Русі, яку прийнято вважати умовно "офіційною". Зокрема, мовиться про "солод". Такий устав вірнику князя Ярослава: вірник має право взяти 7 відер солоду на тиждень, барана або тушу яловичини, або 2 ногати грошима, – "Руська правда" ("Правда Ярослава"). Вірники – це майже те ж, що і наші митники. Вони ходили дворами й общинами і брали податки на користь держави і князя. Отож, солод мав значну цінність, якщо ним навіть вимірювали оподаткування. Такий собі ПДВ XII століття. Київський митрополит Никифор у посланні до київського князя Володимира Мономаха (1113-1125) писав і про пиво. Непотребно про пост бесідувати, а особливо про непиття вина чи пива під час посту. Пиво було дуже поширеним напоєм і серед селян, і серед князів. Воно було й ритуальним напоєм, і формою спілкування князя з дружиною. Недарма пішла в народ начебто відповідь князя Володимира в 986 році на пропозицію місіонерів від ісламу прийняти Русі мусульманство: На Русі є радість пити, не можем без того бити. Козацька доба, XV-XVIII століття Процес пивоваріння покращували, смак пива – вдосконалювали. Зростала і кількість сортів напою. Хміль став не епізодичним, а основним інгредієнтом пивоваріння. Тепер у містах литовських найчисельніші заводи – це броварі та винниці. Литовці возять із собою пиво і горілку і у воєнні походи, – Михалон Литвин, посол Великого князівства Литовського у Кримському ханстві, мемуари. А бурхливий розвиток торгівлі підняв пивоварів не геть інший рівень. Пиво варили вже не лише вдома. Дійшло до того, у 1360 році уряд наказав варити пиво тільки професійним броварням. Оповівши про доблесть козаків, доречно буде сказати про їхні звичаї і заняття. Серед цих козаків взагалі трапляються знавці усіх ремесел, необхідних людині. Всі вони добре вміють обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати всілякі м'ясні страви, варити пиво, хмільний мед, брагу, оковиту тощо. Нема серед них жодного, незалежно від віку, статі чи становища, хто б не хотів перевершити свого товариша у вмінні пити й гуляти, – Про козаків. Гійом Левассер де Боплан, "Опис України", XVII століття. П'ють мало, щоб добре триматися у поході. А п'ють вони лише пиво, яке наливають у високі скляні глеки циліндричної форми вмістом півгорняти цих країв. У кухлі кидають зісмажені на олії хлібні грінки, – Про козаків. Гійом Левассер де Боплан, "Опис України", XVII століття. З другої половині XVI століття на українських землях з'явилися перші державні броварні, формувалися професійні цехи пивоварів або солодовників. З XVII століття держава фактично монополізує пивоваріння. Варити пиво відтепер – привілей, доступний шляхті та козацькій старшині. З нагоди шлюбних бенкетів та хрестин їхніх дітей пан дозволяє їм варити пиво. Привілей цей приводить до того, що пиво є набагато дешевше і в більшій кількості, бо в інший час селяни мусять купувати пиво в панських броварнях, – Про селян. Гійом Левассер де Боплан, "Опис України", XVII століття. Також потужні броварні мали Києво-Печерська лавра, Михайлівський і інші монастирі. Антіохійський патріарх Макарій зустрічався з Богданом Хмельницьким та відвідував Київ. У спогадах своїх він писав і про те, чим його пригощали. З напоїв подали спочатку мед, потім пиво… Станом на кінець XVII століття Україну цілком можна назвати "пивною країною". За класифікацією видатного французького історика Фернана Броделя (1902-1985) українські землі Речі Посполитої у XVII столітті входили до зони "Пивного царства". Знайшовши для себе місце за мережами регіонів виноградства, пиво справді почуває себе як удома в просторій зоні північних країн – від Англії до Нідерландів, Німеччини, Чехії, Польщі. Утім, великих пивних підприємств в Україні ще не було. Броварні були невеликими, а вживали їх продукцію здебільшого місцеві. Мороз ще страшніший, коли нічого теплого не з'їсти і не випити, бо тутешні люди звикли тричі на день пити тепле пиво з додатком масла, перцю, хліба, що заступає їм суп і оберігає їхнє нутро від такого холоду, – Про пиво взимку. Гійом Левассер де Боплан, "Опис України", XVII століття XIX-XX століття, революція пивоваріння Успіх звареного пива все ще залежав від випадку або майстерності броваря із багатолітнім досвідом. Про роль мікроорганізмів у перетворенні органічних речовин довідалися лише в XIX столітті. Виявили, що збудниками бродіння пивного сусла є певні дріжджові гриби. Процес бродіння ретельно дослідили. В 1860 році французький хімік Луї Пастер відкрив мікробіологічні організми, які використовують у пивоварінні досі. А данський ботанік Еміль Хансен у 1883 винайшов чисту культуру дріжджів, яка ідеально пасувала саме для виробництва пива. Так що у XIX столітті пивоваріння докорінно змінилося. Ой не п'ються пива-меди, Не п'ється вода, Прилучилась з чумаченьком У степу біда, – Тарас Шевченко. Україна, попри усталені стереотипи, не надто й відставала від відомої "пивної країни" Німеччини – там промислове виробництво пива почали лише на кількадесят років раніше. Українське пиво успішно конкурувало з європейськими аналогами. Його навіть експортували до Європи. Наприклад, тільки у Києві за переписом 1874 року було шість промислових броварень. А у 1890 році в Київській губернії нарахували понад 30 пивних заводів, які виробляли протягом року понад 836 тисяч відер пива. До 1905 року пиво заполонило світовий ринок. Воно перемогло всі інші алкогольні напої. Пиво відтоді і понині вважається одним із основних і повсякденним напоєм У XX столітті найбільшими виробниками пива вважали Німеччину, США і Англію. В Україні ж у радянські часи пивоварні націоналізували, а саме пивоваріння значною мірою стандартизували. З відновленням же незалежності в Україні почали активно відновлювати власні пивоварні традиції. Безліч писемних пам'яток і документів доводять, що броварство – традиційне заняття на території теперішньої України, важлива галузь економіки; а пиво – традиційний елемент нашої кухні і культури. Відтак, ми не повинні відчувати меншовартості перед сьогоднішніми "пивними" країнами: Чехією, Німеччиною, наприклад. Україна як країна землеробська, країна зернових культур і ячменю – основного інгредієнта пива, зокрема, повертає собі колишню славу виробника пива і солоду. https://24tv.ua/pivo_istoriya_pohodzhennya_piva_v_ukrayini_vse_pro_hmilniy_napiy_n1186115 Попередній допис Наступний допис

< Назад Голландці на 3D-принтері друкують солодощі зі сміття 12 квіт. 2023 р. Ельзелінде ван Долеверд розробила геніальний спосіб переробки харчових відходів та створила власне виробництво широкого спектру смаколиків — від пасти до солодких десертів — Uppringting Food. У всьому світі третина їжі йде у харчові відходи, навіть не доходячи до тарілки. Найпоширенішим «харчовим сміттям» у Нідерландах є хліб. Поряд з ним значну частку відходів займають овочі та фрукти, оскільки вони швидко втрачають товарний вигляд, пишуть на сайті компанії. Нідерландська дизайнерка Ельзелінде ван Долеверд у співпраці з китайською компанією 3D Food «надрукували» кулінарні смаколики з відходів їжі. Друк розпочали з бананових шкурок, черствого хліба та моркви у вигляді пасти. Згодом вдалося створити елегантні кондитерські вироби та основи для пирогів, які зараз широко використовуються у ресторанах. ЧАСТКА ХАРЧОВИХ ВІДХОДІВ У ГОТОВИХ ВИРОБАХ СТАНОВИТЬ ЩОНАЙМЕНШЕ 75% Залежно від бажаного смаку, овочі та фруктові шкірки готують, пюрують з солодкою картоплею або черствим хлібом до однорідної маси, з якої потім на харчовому 3д- принтері створюються дизайнерські заготовки для майбутніх страв. Після друку вироби випікають або сушать, що надає їм потрібної структури та значно подовжує термін зберігання. У компанії розробили безліч рецептів, щоб максимально використати придатні до вжитку харчові відходи. Також Uppringting Food тісно співпрацює з ресторанами, навчаючи персонал роботі з 3д- принтерами для мінімізації відходів у власних закладах та допомагають їм створювати персоналізований дизайн заготовок відповідно до концепції закладу. https://newfood.media/2021/06/16/hollandtsi-na-3d-prynteri-drukuiut-solodoshchi-zi-smittia/ Попередній допис Наступний допис

< Назад Класичних програм не передбачено, але підтримка буде, – Висоцький про гроші для аграріїв на 2023 рік 18 вер. 2022 р. Перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький в інтерв’ю Landlord розповів про роботу зернового коридору, гроші та підтримку для аграріїв у 2023 році та переваги транспортного безвізу з ЄС. — Чому Росія погрожує перекрити зернові коридори, які основні причини та чи вдасться їй все ж таки це зробити? Чому вона це хоче зробити — очевидно, тому що в принципі Росія хоче нас знищити, усіма напрямками. Очевидно, що експорт зерна — це важливо, перекриття експортних коридорів — це великий удар для нас. Бажання та причини Росії очевидні. Що ми робимо: продовжуємо консультації з міжнародними партнерами, зокрема з ООН та Туреччиною про те, що ініціатива має продовжувати працювати та отримуємо запевнення, що так і буде. Плюс, Україна буквально, активно, не обмежує, а експортує цю продукцію, у країни, які її потребують. Ми буквально приймаємо участь у боротьбі з цим голодом. Якщо глянути статистику, то більшість вантажів іде в Африку й Азію — у нас є публічний розподіл, які кораблі куди — але це дійсно так, ми, в тому числі діями, допомагаємо, показуємо ефект від цієї ініціативи всьому світові, щоб світ робив достатньо для роботи ініціативи. Тому, враховуючи, що вага [ініціативи] значна, це важливо для бідних країн, для деяких країн-партнерів, тому ми виходимо з того, що ініціатива продовжить працювати. — Повернемося до України, зокрема бюджету на наступний рік. Стало відомо, що дотацій для аграріїв не передбачено. Але багато українських фермерів серйозно постраждали через вторгнення, втратили землі, урожаї, елеватори. Чи буде передбачена хоч якась допомога, компенсація? Що ви можете порадити нашим аграріям, де грубо кажучи брати гроші? — Класичних програм не передбачено, але підтримка буде. Як вона виглядає: перше — ця підтримка не акумульована в Мінагрополітики, а поширена серед різних відомств. У наступному році передбачено через Мінекономіки, бо вони — розпорядники коштів, а ми адмініструємо програму — кошти на гранти для садівництва та теплиць. Тобто 1,36 млрд грн — це для садівництва та тепличних господарств, в тому числі відновлення це може бути, та на будівництво нових. Наступне: у бюджеті 2023 року передбачено кошти на програму “5-7-9”, для доступного кредитування. Насправді Фонд розвитку підприємства координується Мінфіном і кошти — там, але ми знаємо, що левова частка отримувачів коштів по програмі кредитів “5-7-9”, це є аграрії. Тому аграрії зможуть у 2023 році користуватися відповідною програмою. Це й буде підтримка. — У Раді з’явився законопроєкт №8025, яким пропонується запровадження окремої державної підтримки для аграріїв через субсидії та кредитування? Можете розповісти про цей законопроєкт це буде як альтернатива, бо у бюджеті не передбачено грошей для АПК? — Я б сказав, що це не альтернатива, а додаткові обсяги. Наприклад, у нас є кредитування і компенсація відсотків по кредиту “5-7-9”, а законопроєкт передбачає у критичних сферах, наприклад, перероблюванні, компенсацію навіть частково й тіла кредиту. Тому це не альтернатива, а додаткова програма. Там чітко передбачено компенсація тіла кредиту, компенсація за страхування, що особливо важливе в умовах війни — війна робить складнішим залучення інвестицій. Тобто, цей законопроєкт — це ще один додатковий інструмент підтримки. Інтерв’ю Першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького https://agroter.com.ua/ Попередній допис Наступний допис

Назад Досвідчене виноробство в Магарачі Сторінки Попередня Наступна